3. Методологічні засади мікроекономіки
Засвоєння курсу мікроекономіки багато в чому залежить від розуміння методологічних посилань цієї теорії, її основних понять і принципів, характеристиці яких присвячене друге питання даної теми.
Під методологією розуміється сукупність засобів пізнання, що застосовуються даною наукою. Вони поділяються на загальні й специфічні. У ролі загальних мікроекономіка використовує ті самі, що і макроекономіка, принципи пізнання. (Вони характеризуються в курсі макроекономіки. Див. Макконнелл К., Брю С. Економікс Т.І.). Тому далі звернемось до аналізу специфічних принципів пізнання, що використовуються у мікроекономіці.
Вихідним пунктом мікроекономічних досліджень є економічний суб’єкт, його потреби, які він може задовольнити, споживаючи економічні блага. Очевидно, що першорядне значення в мікроекономічному аналізі має попит як зовнішній прояв потреб. Подальша логіка така: від попиту до виробництва і знову до попиту. (Попит обумовлює необхідність виробничої діяльності, результатом якої є товари та послуги, що цей попит задовольняють. Власники факторів виробництва одержують за них певну плату у формі заробітної плати, прибутку, відсотку, ренти... Одержавши доход в тій чи іншій формі, вони знову з’являються на ринку, але вже як покупці економічних благ).
У мікроекономічному аналізі широко використовуються граничні величини (гранична виручка, граничні витрати, гранична корисність та ін.). Це обумовлено тим, що при дослідженні поведінки окремих економічних суб’єктів застосовується техніка оптимізації, а значить, основні поняття в аналізі мають граничний характер.
Використання граничних величин дає змогу застосовувати математичні методи в мікроекономічному аналізі, а використання математичних величин, їх кількісна визначеність і взаємообумовленість дозволяє поглибити економічні знання.
При вивченні взаємозв’язків економічних суб’єктів одного з одним на мікрорівні широко використовується метод визначення рівноваги.
Одним з найважливіших методологічних посилань мікроекономіки є гіпотеза про раціональну поведінку людей. Раціональна поведінка - це поведінка, спрямована на досягнення максимуму результатів при існуючих обмеженнях. Зрозуміти, що мається на увазі під раціональною поведінкою, допоможуть слова героя повісті Ф.М. Достоєвського " Записки з підпілля": "Із чого взяли ці всі мудреці, що людині треба якогось нормального, якогось доброчесного бажання? З чого це уявили вони, що людині треба неодмінно розсудливо вигідного бажання? Людині треба одного - тільки самостійного бажання, чого б ця самостійність не коштувала і до чого б не призвела?" З цієї точки зору однаково раціональною буде визнана поведінка, наприклад, і запеклого курця, і ненажери, і добропорядної людини, поведінка якої підпорядкована турботі про здоров'я. Економістів цікавить лише те, як люди реалізують свої "самостійні бажання," або суб'єктивно зрозумілі інтереси в світі обмежених можливостей, і що з цього може вийти.
Одним з методів наукового аналізу пізнання є моделювання, що дозволяє досліджувати економічні явища шляхом побудови і вивчення їх умовних образів, моделей. Оскільки через специфіку ринкової економіки експериментальне моделювання (експеримент) неможливе, то використовується теоретичне. Мікроекономічний процес, що вивчається, можна описати словами (словесна модель), виразити математично у вигляді рівняння чи системи рівнянь (математична модель) або намалювати (графічна модель). Можливе одночасне застосування всіх способів. Виділяють також лінійні й нелінійні моделі.
